Невгамовний бубон, у скороченні

Всі добутки в скороченні цього автора Невгамовний бубон Хрестові сестри Дивовижна людина Іван Семенович Стратилатов. Молодим почав свою суддівську службу в довгої, низкою, закопченої канцелярії карного відділення. І от уже минуло сорок років, і багато з тих пор змінилося секретарів, а він все сидить за більшим столом у вікна - у димчастих окулярах, плішина у всю голову - і переписує паперу. Живе Іван Семенович на квартирі в будинку дяка Прокопія. Служить йому Агапевна, безмовно, верою й правдою. Так - стара, за що не візьметься, усе з рук валиться, і хропе як фельдфебель, і по всіх кутах, у грубки, за шкапом, черстві хлібні кірки складені, - збирає той^-те-навіщо-те. Зігнав би Стратилатов Агапевну, але все-таки й уявити собі не може, як би розстався він зі старухою: прижилася Агапевна в будинку, Агапевну всі кути знаються Був колись і одружений Стратилатов. Глафіра Никанорівна - жінка тиха, лагідна.

І всі б нічого. Так призначили в цей час у суд нового слідчого: молодий, грайливий, і прізвище та ж: Стратилатов. Раз на іменинах в Артемія, старого Покровського диякона, серед усяких жартів почулося Іванові Семеновичу щось у п'яному куті, так про Глафіру Никанорівні: «ех, чого зрячи говориш, по вуха урізалася вона в Стратилатова». Упустив Іван Семенович вилку: представився верткий слідчий. Виліз він через стіл, без шапки - Додому.

Увірвався скажений і з порога: «Геть, геть із мого будинку!» У той же рік і слідчого кудись перевели, та й Глафіра Никанорівна у своєї матері жити залишилася, тиха, лагідна. Одному залишатися в будинку неможливо: і нудно, і за будинком догляд потрібний. Отут-Те й визначилася до Івана Семеновичу Агапевна. У суд Стратилатов приходить перший.

З ранку краще не турбувати його: у дванадцять секретарів зажадає виконань по попередньому дні. Як вогню боїться Іван Семенович секретаря Ликова, хоч носом і чує: пускай Ликов - законник, акуратний як німець, а все-таки - шушваль, революціонер. І тільки секретар виїде з доповіддю, Стратилатов стає невичерпнийі: усякі пригоди, усякі пригоди історичні жарить він на пам'ять, пересипаючи анекдотцами, жартами, і все гаряче, забористее, немов у бубон б'є. У канцелярії - хто регоче, хто сопе, хто взвизгивает: «Невгамовний бубон!» Втім, серед суддівських чиновників один Борис Сергійович Зимарев - помічник секретаря й безпосередній начальник Стратилатова - за вміння своє точно й вірно визначити стародавності, яких Іван Семенович великий аматор, здобув у нього искреннее повага й навіть дружба Минулого й інших друзів в Івана Семеновича, так всі люди виявлялися сумнівні. Приходили начебто спів його слухати, Стратилатов адже й на гітарі майстер, - один художник з Петербурга й жити залишився, та й регент Ягодов не за просто так.

Чудом Іван Семенович від них відскіпався. Тепер же - тільки для Зимарева Бориса Сергійовича після чаю грає-співає-грає Один раз улітку на іменинах в Артемія, старого Покровського диякона, побачив Стратилатов його племінницю - сиротку Надію, таку тоненьку, біленьку, - і переповнилося його єство. І літо, і осінь, і всю зиму доглядав. І спати перестав, усе ворочається. Знайома втрутилася. Умовила молоденьку.

Отут-Те й погнав Стратилатов Агапевну із двору Незабаром вуж усі знали, що є в Стратилатова Надія й що живуть вони як у теперішньому шлюбі. Сходилися чиновники із всіх відділень суду - поздоровити, похихикати та й просто вічком глянути.

Стратилатов і отшучивался, і дувся, а потім вийшов із себе: Надію на місце Агапевни взяв, не більше того. Підняли його на сміх, адже доказу в наявності!

Так отут ще випадок... За пізньою обіднею до Всехсвятской церкви народ стікається дурочку Матрену послухати. Розповідає вона як діти - радісно, засапавшись - з житій і Євангелія. А при Стратилатове - саме вертався він від пізньої обідні - нескромний сон розповіла. Зареготав народ, щосили гоготав диякон Прокопій, Іван Семенович вилаявся, плюнув - і ладь.

А диякон зі сміхом: «А твоя Надерка повія повія!» - «А от я тебе, диякон, застрелю». Іван Семенович швидко зачмихав до будинку й відразу - назад, з більшим грузинським пістолетом, прикрашеним тонкою резьбою. Усе притихло. Іван Семенович цілиться, здається, от-от спустить курок. Диякон раптом затремтів, висунув мову й немов на перебитих ногах пішов ладь.

А наступного дня з'їхав Стратилатов, на догоду Надії покинув дьяконский будинок, перебрався на нову квартиру до сусіда Тарактееву. Отут розмовам і глузуванням кінця б не були, так розуми від нього відвернув поліцмейстер Жигановский.

Вирішив черниць жіночого Зачатьевского на чисту воду вивести. Сіл у кошик як кавалер - їх по ночах черниці до себе на вікна піднімали. Так як глянули вони в кошик - зі страху й випустили мотузку, і вбився Жигановский до смерті. А отут ще: чиновник на парі тридцять дев'ять чашок чаю випив, узявся за сорокову, ока витріщив, так раптом як заюшить вода з вух, з рота, з носа - і помер. І ще серед біла дня гімназистка Вербова, виконуючи вирок місцевого революційного комітету, застрелила помилково замість губернатора відставного полковника Аурицкого. У ту ж ніч арештований був і секретар Ликов.

Стратилатов тріумфував: адже давно знав, що непідкупний і неухильний Ликов, що тримав голову вище самого прокурора, - революціонер И в канцелярії Ликов не сходив з мови. За розмовами й не помітили, що одного чудового дня Іван Семенович не з'явився в канцелярію. Кинулися тільки через три дні. Зимарев відшукав Агапевну. Після вигнання свого притулилася стара неподалік від Івана Семеновича, почувала: бути лиху! І впрямь, спокусив полюбовник, Омелян Прокудин, Надію, пішла вона з ним, та й повний віз добра нахапали. Схопив Прокудин і укладання зі сріблом.

Стратилатов - не віддає, ну той його й «дерзнув». У лікарні Стратилатов усе скаржився: «Каби не хворий, прямо б у суд пішов». Сам забинтований, на ліжку лежить - не повернутися, ні руку підняти. Розповідали, мучився перед смертю, нудився. А пішов без спадкоємців. Речі призначили до розпродажу.

І поки жила при них Агапевна. Зовсім недоумкуватої стала баба: приляже вночі на лежанку, а не лежиться, всі їй чується, начебто Іван Семенович кличе: «Агапевна?» - «Я, панотець».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент