Твір по літературі: Моє враження від повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка»

Не дуже давно я прочитав книгу А. С.Пушкіна "Капітанська дочка". У ній розповідалося про парубка Петрові Андрійовичі Гриневе, якого батько спочатку хотів відправити служити в Петербург, а потім передумав і відправив його в Білогірську міцність. Перші враження Гринева від Білогірської міцності відразу були не кращими. Гарнізонне життя зовсім не залучало Гринева, як служба в Санкт-Петербурзі. Капітан Миронов представлявся йому сердитим і строгим старикашкой, що повністю відданий своїй службі. Репутація Білогірської міцності в Гринева ще більше зіпсувалася, коли замість грізних веж і бастіонів, він побачив сільце, оточену бревенчатим забором. Надалі відношення Гринева до Білогірської міцності дуже змінилося. Воно стало краще.

Життя для парубка в міцності стала "не тільки сносною, але й приятною". Подання про коменданта виявилося помилковим - у його будинку Гринев був прийнятий, як рідний. І його дочка, Маша Миронова, спочатку не сподобалася Гриневу, а потім здалася йому дуже недурний. Майже відразу, як Гринев приїхав у міцність, він познайомився з культурною й освіченою людиною - зі Швабриним. І Гринев і Швабрин дуже зраділи, що в цьому закутковому сільці є хоч одна культурна й грамотна душа. Але надалі їхнє відношення друг до друга початок різко псуватися. Із самого початку їхньої дружби Швабрин лестив Гриневу, говорячи, що Маша Миронова повна дурочка, тому що сам був по вуха закоханий у неї. Один раз Гринев склав вірші про свою кохану й показав їх Швабрину. Ці вірші, як він сказав, здалися повною дурістю, насправді ж сказав він це не тому, що вони йому не сподобалися, а від ревнощів до Гриневу. Потім Швабрин почав "немилосердно" розбирати кожний рядок вірша. Нарешті Гринев розлютив і почав кидатися на Швабрина, а той, зненавидівши Гринева, запропонував йому дуель на шпагах, на що парубок з радістю погодився, тому що в цей момент він готовий був розтерзати Швабрина, внаслідок чого був дуже сильно поранений їм "у груди, нижче правого плеча". Коли Гринев опам'ятався після поранення, виявилося, що він лежить "на ліжку, у незнайомій світлиці". Потім відварилися двері. "Що? Який?" - вимовив голос, від якого герой відразу затріпотів. Це була Марья Іванівна. Вона підійшла до ліжка й нахилилася. Петро був ще дуже слабкий, тому не повинен був багато розмовляти. Наступного дня Гринев, прокинувшись, замість Савельича побачив Машу. Потім вона поцілувала Петра. Так розвивалася любов між дочкою капітана Миронова й здалеку молодою людиною, що приїхала,

Із цього моменту Гринев пішов на виправлення. І от один раз він сказав Марье Іванівні: "Мила, добра Марья Іванівна, будь моею женою". Відповідь була задовільний, але небагато пізніше Маша додала, що без згоди батьків Гринева вона заміж не піде. "У ніжності матушкиной я не сумнівався; але, знаючи вдачу й напрям думок батька, я почував, що любов моя не занадто його торкне й що він буде на неї дивитися як на примху парубка", - з такими похмурими думками Петро писав лист, із проханням про батьківське благословення, до себе додому. Показав його Маші, що сказала, що цей лист розжалобить навіть найсуворішої людини, і в них не було сумніву в його успіху. Через кілька днів прийшла відповідь. Він був негативним. Буває так, що ти віриш у що-небудь на всі сто відсотків, а результат виявляється повною протилежністю, тоді ти готовий рвати й метати. У Гринева було таке ж відчуття після того, як він прочитав відповідь батька. Петруша був повністю розбитий батьківською брутальністю

Небагато часу через прийшли кликати Гринева від імені коменданта. Коли Петро прийшов, комендант сказав: "Добродії офіцери, важлива новина! Слухайте, що нам пише генерал". Він надяг окуляри й почав читати лист. У ньому говорилося, що з-під варти втік донський козак і розкольник Омелян Пугачов, і вже взяв і розорив кілька фортець, скрізь роблячи грабежі й страти; генерал наказував комендантові вжити належних заходів. Ще через кілька днів був схоплений башкирец "з обурливими аркушами". Із цього приводу комендант знову зібрав офіцерів. Вони вирішили башкирца катувати. Комендант дав вказівку принести батога, а через кілька хвилин привели невільника. Башкирец ступнув через поріг. По всіх ознаках він був дуже старий, але ока його ще блискали вогнем. Комендант довідався в ньому того ще бунтівника, що побував у їхніх капканах. Нарешті, капітан Миронов сказав йому: "Говори, хто тебе підстелив". У відповідь башкирец нічого не, сказав. Потім помічник коменданта Юлай повторив питання татарською мовою. Реакція була такий же, як і в першому випадку. Тоді комендант наказав починати хльостати його батогами. Башкирец почав турбуватися, і коли Юлай замахнувся, він видав жалібний протяжливий звук і відкрив рот, у якому замість мови ворушився короткий обрубок. Гринев і всі були уражені цим случаємо

Через кілька днів пугачовці напали на міцність. Гринев бився з ними дуже завзято, але що могла зробити армія, що складається всього зі ста тридцяти солдатів, проти численної армії пугачовців. У підсумку солдати " лже-пануючи" без особливих зусиль взяли міцність. Коли Гринева привели до Пугачова, він довідався в ньому їхнього вожатого, що проводив їх-із Савельичем до постоялого двору в ніч бурану. Пугачов теж довідався Гринева, і я вважаю, що саме тому Пугачов помилував Петра. Надалі відношення Гринева до Пугачова змінилося клучшему.

У результаті всіх цих подій, що відбувалися в Бе-Логорской міцності, Петро Гринев довідався, що небажано грати в азартні ігри, засвоїв для себе небезпека дуелей і ще багато чого й багато чого іншого. Але самим більшим пізнанням стало те, що він пізнав справжню любов