Авангардизм і його основні течії. Доля реалізму. елітарна та масова культури
мета: ознайомити учнів з поняттями «модернізм», «авангардизм» , їх течіями, видозмінами реалізму, елітарної та масової культури; розвивати навички визначення провідних тенденцій у мистецтві, самостійної роботи із джерелами інформації, оцінювання куль тур но-мистецьких явищ; виховувати прагнення до культурної освіти, естетичний смак; розширювати кругозір школярів. обладнання: зразки творів різних течій мистецтва, зокрема й літератури. тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Перша половина ХХ ст. в літературі позначена активним творчим пошуком нових шляхів відтворення подій, сучасних чи історичних. Одні письменники прагнули зображувати життя у впізнаваних формах, без прикрас, інші в метафоричності шукали й знаходили можливості для творення алегоричних картин буття. Саме в цей час чи не найяскравіше виявилася суперечлива сутність людини, яка прагне добра, потерпає за нього, але часто коїть зле, забувши, що зло може породити лише зло. Німецький поет ернст Шумахер писав про це так: «Людина добра, але вона вбиває брата свого, зраджує свого ближнього. Душить таку, як і сама, спопеляє інших, несе світу смерть. Людина добра, бо помирає заради свого брата, заступається за ближнього. Допомагає такій, як сама, братається з іншими, несе світу життя. Людина - добра. Зліва, де б'ється серце світу, бачить поет супутників своєї мрії, прийдешніх найкращих людей».
Про людину та її самовираження в мистецтві поговоримо на сьогоднішньому уроці.
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Актуалізація опорних знань
Клоуз-тести
Продовжте речення.
1) Основні історичні події першої половини ХХ ст. ...
2) Провідні філософи цієї доби...
3) Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості в першій половині ХХ ст. відбувся через...
4) Основна теорія Ф. Ніцше полягає в...
5) З. Фрейд визначив роль...
6) Сукупність літературно-мистецьких течій на зламі століть має назву...
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. лекція вчителя з демонстрацією ілюстрацій та роботою зі словником літературознавчих термінів
- Якщо у виборі тем, сюжетів, образів письменники завжди так чи інакше прикуті до свого часу, бо не митець обирає час, а час - митця, то форми художнього зображення розвиваються не за законами історії, а за законами мистецтва, які щонайменше залежать від перебігу політичних подій. Адже мистецтво - не фотографія реальності, а митець - не фотограф. Письменник створює власний, неповторний художній світ.
Література ХХ ст. починалася з різкого протистояння між тими, хто намагався відтворити світ через символ. Якщо Поль Верлен та Артюр Рембо схилялися перед художнім символом, то брати Ґонкур уважали, що роман має створюватися на документальній основі.
Томас манн 1912 року зробив спробу розширити мистецькі обрії традиційного реалізму ХІХ ст., поєднавши реальність та умовність в єдине художнє ціле. Про специфіку твору «Чарівна гора» він писав: «Оповідь оперує засобами реалістичного роману, проте поступово виходить за межі реалістичного, символічно активізуючи, підносячи його і даючи змогу зазирнути крізь нього у сферу духовного, у сферу ідей».
Саме такий шлях виявиться одним із найпродуктивніших у розвитку літератури ХХ ст. і приведе до виникнення нових жанрів: ліричний епос («Зона» Ґ. Аполлінера), ліричний роман («три товариші» е. м. ремарка), що утверджують необхідність зберегти людську особистість для збереження всього людства; роман-антиутопія («1984» Дж. Оруелла), у якому негативні тенденції суспільного буття постануть такими, що несуть загрозу людській цивілізації. Фантастика перестане бути лише «науковою», вона переросте у твори-перестороги (твори Г. Уеллса), «451° за Фаренгейтом» р. Бредбері, «Фізики» Ф. Дюрренматта).
Література починає тяжіти до притчових, алегоричних форм (роман-притча «Чума» А. Камю; драма-парабола «Круглоголові та гостроголові» Б. Брехта; роман-міф «Сто років самотності» Ґ. маркеса; повість-притча «Старий і море» е. Хемінгуея). Виникають філософський інтелектуальний роман («Доктор Фаустус» т. манна), філософсько-історичний роман (дилогія про короля Генріха IV Г. манна).
Література ХХ ст. вражає розмаїттям шкіл, течій, напрямів. Але в ній є і те, що об'єднує, - любов до людини, уболівання за її долю, прагнення захистити, застерегти, зберегти її духовний світ, як і світ узагалі.
Свобода творчості привела до виникнення багатьох нових літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування: імпресіонізму, естетизму, сюреалізму, символізму, експресіонізму та інших. Сукупність цих течій дістала назву «модернізм» (франц. сучасний).
Одним із напрямів модернізму є також авангардизм (франц. авангард - передовий загін). Це радикальний напрям «революції в ми стецтві», що об'єднує течії, які заперечують традиційну естетику, зображають дійсність у найбільш екстремальних формах. До авангардизму відносять футуризм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм та ін. Авангардисти експериментували з мовою, шукали нові стилі та жанри, проте їхні експерименти не завжди були вдалими. Найбільш оригінальними були пошуки Д. Бурлюка, В. Хлєбнікова (футуризм), П. елюара (сюрреалізм), Г. Баля (дадаїзм).
2. Повідомлення учнів про футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм як основні течії авангардизму 1910-1920-х рр.
3. робота зі словником літературознавчих термінів
(Учні записують визначення в зошити.)
Футуризм (лат. майбутнє) - одна з течій модернізму в літературі початку ХХ ст., принципами якої є руйнування норм морфології і синтаксису, звуконаслідування, використання образів-символів тощо. Футуристи закликали «додушити» буржуазну культуру, «скинути з пароплава сучасності» класиків, творити нову мову й нову літературу. Основоположником футуризму був італійський письменник марінетті. У росії футуристами були В. Хлєбников, В. Каменський, брати Бурлюки, В. маяковський, в Україні - м. Семенко.
Кубізм, кубофутуризм. Прагнучи якось привернути до себе увагу, групи футуристів вигадували собі різні назви: в Англії з'являються вортицисти й імажиністи, у Франції - кубісти, паро-ксисти, симультаністи та ін. Кубісти в живопису, у скульптурі намагалися створити образи, які б розкладалися (чи складалися) на геометричні фігури.
Дадаїзм (франц. дитячий іграшковий коник, перен. - дитячий лепет) - авангардистська течія в літературі та мистецтві Західної Європи початку ХХ ст., що сповідувала нігілізм та антиестетизм. Дадаїсти зводили літературу до безглуздих словосполучень і звуків (дитячого лепету), живопис - до колажів із клаптів кольорового паперу, примітивних дитячих малюнків. До цієї течії належали французькі поети т. тцара, Л. Арагон, П. елюар, німецький поет р. Гюльзенбек.
Експресіонізм (франц. вираження) - одна із течій авангардизму, в основі якої лежить філософія інтуїтивізму А. Берґсона, згідно з якою мета мистецтва - не відображення дійсності, а «вираження» неповторного авторського бачення її. Для експресіоністів характерне лірико-суб'єктивне осмислення дійсності. Виник у Німеччині й Австрії.
Сюрреалізм (франц. надреалізм) - одна з течій модернізму, виникла у Франції. Ґрунтується на філософії інтуїтивізму, східних містико-релігійних ученнях та на фрейдизмі. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки, моралі, традиційної естетики. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу - сни, галюцинації, марення, аби проникнути по той бік людської свідомості, осягнути безкінечне й вічне. До групи сюрреалістів входили письменники Ф. Супо, р. Дено, т. тцара та ін.
Неореалізм (грецьк. новий, речовий) - течія в кіномистецтві й літературі, що виникла в Італії після Другої світової війни. Його характерні особливості - пафос суворої правди, достовірність зображення, повага до простої людини, використання розмовної народної мови, документалізм, відчутне ліричне «Я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кінематогра-фічності.
Страницы:
1 2
