Микита Креймер, школа №1801 МУЖНІСТЬ Мій дідусь, зараз він полковник запасу Російської Армії, розповів мені випадок, що происшли з моїм прадідом єфрейтором Червоної Армії Топорковим Олексієм Тихоновичем Прадід брав участь у звільненні нашої Батьківщини від фашистських загарбників. Тоді він був молодий, і всі кликали його просто Алешей. В одну з листопадових ночей 1942 року полк, у якому служив Алеша, підняли по тривозі. Був даний наказ: знищити повітряний десант у районі селища Бабусине Московської області (зараз це один з районів Москви). Полку стояло перебороти 18 кілометрів через ліс і болота, щоб добратися до місця призначення мосту через ріку Яузу, і затримати німців, не давши їм прорватися до Москви. Все військове спорядження солдати несли на своїх плечах.

Алеша ніс на собі кулемет «максим», дві коробки з лентамипатронами й трохи гранат. Він був сміливим і фізично сильним. Це дозволило йому, незважаючи на вагу поклажі, добратися до мосту першим. Фашисти були вже поруч із мостом, і Алеша вирішив вступити в нерівний бій. Алеша стріляв короткими чергами, щоб зберегти патрони. Десантники відступили від мосту й залягли. Однак, зрозумівши, що стріляє один кулемет, пішли в атаку.

Кулеметні черги не давали їм пройти через міст, але запас патронів висохнув. Тоді Алеша став кидати гранати, але і їх незабаром не залишилося.

У його розпорядженні залишилася лише одна зброя кинджал, призначена для рукопашного бою. На щастя застосовувати його не довелося. Приспіла допомога бойові друзі. Спільними зусиллями завдання було виконано фашистський десант знищений За виявлену мужність Топорков Олексій Тихонович був нагороджений медаллю «За відвагу».