Твір по літературі: Майстерність єсеніна - художника в зображенні вечірньої природи
(по вірші «Про червоний вечір задумалася дорога...»)
Однієї з характерних рис у творчості С. А. Єсеніна є з'єднання життя природи й життя людини, перенесення властивостей і характеру людини на явища природи, натхнення різних понять і предметів побуту. Також добуткам поета властива образність, невловність зображуваних картин, використання елементів фантастики й фольклору
У вірші розкривається внутрішній мир, щиросердечні переживання самого поета, що споглядає тиху красу осіннього вечора. Дорога приводить нас у село до старої хати. І тут ми попадаємо в казковий, фантастичний мир, де хата - беззуба баба, холод «крадеться», дорога «задумалася», солома «ойкає»,
Тягучий подих, поринаючи дзенькотом худим,
Цілує дзьоб настовбурченої сови
Незвичайні й кольору, які використовує автор для опису хатинки: тут пекти - рожева, а зола в ній - зелена. І на тлі цієї казкової картини перед нами з'являється образ «желтоволосого отрока», зануреного в спостереження за природою. І, побачений його очами, перед нами розкривається мир у поступово гаснучому світлі заходу
На початку вірша вечір червоний, але поступово
Осінній холод ласкаво й лагідно
Крадеться імлою до вівсяного двору
Тут природа вже золотаво-жовтим, осяяним світлом рідкого сонячного проміннячка. Однак слабшаючи, це світло вже не «блискає», а тьмяніє поруч із «щербленим аркушем». І отут уже з'являється сова - нічний птах. Завершується вірш настанням пізнього вечора. Темрява вже настільки густа, що нічого не видно. «Всі густіше хмарь, у хліву спокій і дрімота», і лише «дорога біла узорит слизький рів». У тиші, що наступила, ночі життя природи вгадується лише по приглушених звуках і шерехам. Ми чуємо «тягучий подих» і «ніжне охання вогненної соломи».
Свої неквапливі міркування про явища природи автор виражає за допомогою м'яких плавних характеристик: «задумалася», «жує», «шепотить», «охає», «кущі горобин туманней глибини», «холод ласкавий і лагідний». Ці описи дають нам зрозуміти, що природа спокійна, наповнена гармонією, спокоєм і дрімотою
Таким чином, поет не просто створює цільну картину сільського вечора з живою й трепетною природою, але й говорить про свій щиросердечний стан, настрій, думках, які викликала в його душі ця картина
