x x
menu

Левидов. Подорож Свифта. Розділ 6. Свифт проходить по Бедламу

Левидов. Подорож Свифта. Розділ 6. Свифт проходить по Бедламу Казки бочки"; в 1705 році з'явився він у Лондоні як заступник по справах англіканського духівництва в Ірландії.

Не такі вуж важливі справи, не життєво важливі Але була одна надзвичайна справа. Лондон притягав Свифта. "Джерело: Література Освіти) все життя Свифта й вся його творчість: контрасту тим часом, що є людина, і чим він бути повинен! Цей контраст можна було бачити й відчути й у Ларакоре. Але наскільки відчутніше був він у Лондоні ---і фантасмагоричному збіговиську контрастів! Жорстоке, важке, важке й парадоксальне місто ---і під стать характеру Свифта...

"Джерело: Література Освіти) відкласти томик, потягнутися за іншим... Увесь світ укладений у цих приємні на дотик кришках свинячої шкіри, у щільної, не зовсім акуратно обрізаної, жовтуватої на світлі паперу, у дрібному або великому шрифті... Мир цей легко увібрати в себе, просіяти, відцідити й вичавити й дати потім невблаганну оцінку тому деякий, що залишилося... Легке життя Свифта Вмур-Парке.

"Джерело: Література Освіти) простягнути руку, щоб опанувати грандіозною бібліотекою. Бібліотека ця ---і все могутнє місто ---і серце й мозок Англії, у відомому змісті й континенту, і миру; але замість рівних рядів акуратних томиків хаотичне сплетення сотень тисяч життів, заплутаних доль, буйних конфліктів, похмурих страстей. І багато авторів цієї бібліотеки, стільки ж, скільки жителів у величезному місті, і не просто намацати й розкрити ці книги: виникають і вгасають вони щодня й щогодини, тому що примхливі в цьому місті долі людські, нестійкі вдачі, нерівні шляхи; і вітер епохи перегортає й кружляє сторінки-дні в гарячковито-скаженому темпі. Важко вивчити цю бібліотеку; чи мислимо опанувати нею? "Джерело: Література Освіти) у цьому своєрідна принадність, що притягає невидного сільського священика, стурбованого міркуваннями про справи й шляхи людських "Джерело: Література Освіти) крім плати за карету ще п'ятдесят фунтів річного податку.

Об цьому смог довідатися Свифт у майбутнього свого друга Вільяма Конгрива, відомого драматурга, що займав пост урядового агента в керуванні найманих карет, із платнею в триста фунтів у рік. Дороговато вийде й користуватися извозчичьими кебами ---і не менше двох шилінгів за коротку поїздку в півтори миль И нарешті, ходити пішки корисно для здоров'я, та й зручніше. Можна подовгу стояти перед цим будинком, що так владно притягає його увага, що так часто вторгається в нього творче життя "Старий Бетлехем", у просторіччі Бедлам, знаменитий будинок для божевільних, побудований порівняно недавно ---і в 1675 році. Це чудовий, значний будинок, краще у жвавому районі Мурфилд; випадково або навмисно, але вибудувано воно за зразком знаменитого тюильрийского палацу ---і чудової резиденції Людовика XIV.

Повідомляють мемуаристи епохи, що так ображено був король-сонце цим вільним або мимовільним глузуванням, що наказав він спорудити спеціальну прибудову до свого палацу ---і для вбиралень ---і в стилі лондонського Сент-Джемского палацу. Але хто ж краще Свифта може насолодитися єдністю стилю Тюильри й Бедламу? Чи не назвав він у дев'ятому розділі "Казки" мешканця Тюильри скаженим божевільним... Свифт коштує перед імпозантним будинком з його двома крильми, куполами й широким фронтоном; його видно видали, через тінистий сад, укладений у кам'яну огорожу. Потім широка тераса й два входи ---і двоє залізних ґрат, в одна статуя тихого, в інший статуя буйного божевілля служать як би візитною карткою будинку.

І одна над інший ---і на всю довжину величезного будинку ---і п'ятсот сорок футів ---і дві криті галереї. Він міг увійти в галереї, піднятися в ошатний салон у центрі верхньої галереї, тут призначали один одному побачення лондонські модники й модниці ---і Бедлам був завжди відкритий для огляду, ---і тут збирали юрби цікавих провінціалів, тут пили і їли, чи не танцювали. І звідси міг він проникнути в заґратовані клітки божевільних, що лежали на солом'яних підстилках, кинутих на земляну підлогу, ---і багато хто з них прикріплені були ланцюгом до стіни. Хто ж безумніше ---і ті, хто вибудував цей будинок, таке приємне ззовні, таке страшне зсередини, ---і або ті, хто населяє його?

---і так запитував безіменний дотепник епохи. Звичайно, не Свифту, авторові речення про надання мешканцям Бедламу вищих посад у державі, зачудуватися цьому питанню Кілька кварталів зі сходу міста на захід, похмурим, тісних, повітрям убогості, бруду й людського поту насичених кварталів, ---і й Свифт перед іншим будинком. Не так воно велично й не так велике, як Бедлам, але лють відвідувачів цього будинку в певні годинники ---і чи зрівняється з нею лють самих буйних божевільних Бедламу? Бачить Свифт, як вбігають щодня від двох до чотирьох у будинок Лондонської королівської біржі юрби людей з битким серцем, пропасним поглядом і отруєною душею... Бачить він, як під'їжджають до біржі прикрашені гербами карети на високих ресорах, звідки виходять грошові барони, лорди векселів, що обступаються хворими спрагою людьми, що жадають хоч краплі золотого дощу, що проливається іноді над Лондоном. А тепер, коли бушує війна на полях Фландрії, війна, що оплачують фінансисти із Сіті, ---і тепер так часто ллється благодатний дощ: тридцять п'ять мільйонів фунтів дало Сіті королеві Ганні за допомогою лондонської біржі для ведення війни "Забавна людська гра, ---і думає Свифт, ---і люди дають гроші, щоб полегшити вбивство собі подібних, і чим більше виявиться вбитих, тим з більшим прибутком повернуть вони свої гроші...

як гідне гра ця тих, хто населяє клітки Бедламу, і як короткий шлях з одного будинку в інше..." "Джерело: Література Освіти) охраняющей вхід у західну частину міста Він удивляється в масивне, немов з однієї брили висічений будинок, з важкою його підставою, похмурими, вузькими вікнами без стекол, затиснутими подвійними ґратами, із хмурим портиком, захищеним величезними залізними воротами, нагорі яких годинний циферблат з лаконічно-іронічним написом: Ve"Джерело: Література Освіти) жадібно всмоктує тіні перехожих. Хрипкі вигуки, тужливі стогони, гострий жіночий вереск, п'яний регіт, що скрадається шумом дощу. Збіговисько людських звуків, немов відділилися від людей, всмоктаних вологою імлою, збіговисько звуків, що як би живуть власним життям. Це Ковент-Гарден -і ринок жіночого тіла, центр сутінкових лондонських розваг. Нині, при королеві Ганні, розпуста причаївся, облюбувавши собі дозволені зони: Ковент-Гарден одна з них.

Джон евелайн, строгий пуританин, сучасник Карла II і Якова II, пише у своїх мемуарах: "Розпуста, блюзнірство, презирство до бога. У неділю ввечері я бачив короля з його непотрібними дівками ---і Портсмуд, Кливленд, Мазарини ---і в галереї для ігор, ---і всі вони були майже голі". Тепер трошки не так, тепер лицемірство шепотить на вухо пороку: будь скромніше, посторонися! И от створюється на початку століття із представників церкви, знаті, двору "Суспільство для виправлення вдач"; і королева Ганна, дурка й ханжа, опублікувала декрети, що забороняють появу жінок у громадських місцях, на вулицях і в парках; і не дозволяється молодим лордам вхід за театральні лаштунки; і не заохочуються взагалі театральні видовища; і не йдуть уже в театрах веселі п'єси Уичерли й Конгрива, паскудне дотепність яких змусило би почервоніти й добродії бога, і самого Франсуа Рабле; і обкладені податком карти й кістки; і п'ятдесят нових церков будуються в Лондоні при Ганні А розпуста? Він розсудливо почув щирій раді лицемірства, вона посторонився, сховався у відведені йому вуличних клітках ---і Ковент-Гарден одна з них, ---і але став разнузданней, жесточе. Ковент-Гарденские дівки були злее судових приставів і циничней державних діячів; ковент-гарденские дівки були відомі у всій Європі. Чи не поговорити Свифту з однієї з них про її ремесло?

Він міг би до речі процитувати слова з "Казки бочки" про те, що критики й повії ---і це дві стариннейшие й постояннейшие в людському суспільстві професії, але боїться, що порахують його підлесником ковент-гарденские дами Сніп світла, прорвавшись крізь сітку імли, майже засліплює Свифта. Він опинився перед знаменитим лондонським трактиром "Старого Джонатану" зі знаменитою його вивіскою: "Тут ви можете напитися доп'яна за два пенси й до безпам'ятства ---і за чотири!" Задушливими випарами насичене тепле, вогкувате повітря вересневого вечора; із блаженною особою сидить у розідраному платті на лестничке, що веде в льох, п'яна жінка; урізається в хрипку її пісню розпачливий крик її дитини, що свесились головою долілиць за поруччя; ізвивається в епілептичному танці скелетообразний юнак із закритими очами на блідій особі. І поруч інші трактири, і висять у входу в кожний з них барило, кухоль, глечик, графин ---і простий, але величний символ; а з вікна високого будинку навпроти витикається довгий залізний гак, і звисають із гака й глумливо погойдуються в теплувато-вологому повітрі, насиченому задушливими випарами, три круглих мідних кулі: тут каса позичок, відкрита вдень і вночі; тут можна одержати кілька мідних монет в обмін на останнє з тіла ганчір'я ---і й буде чим заплатити за склянку джина В 1685 році винайдений знаменитий напій, іменований джин. "Вип'єш першу склянку ---і проковтнув цвях, вип'єш другу склянку ---і проковтнув пелюсток троянди, а вип'єш третій... ---і ніколи не міг я згадати, що почуваєш, проковтнувши третю склянку" ---і так говорив про джина поетично настроєний сучасник Але шляхетні джентльмени воліють джинові шляхетний токай ---і сім шилінгів пляшка.

teacher

Материал подготовлен с учителем высшей категории

Ильина Галина Сергеевна

Опыт работы учителем 36 лет

Популярные материалы

Рейтинг

0/0 icon

Вы можете оценить и написать отзыв

Делитесь проектом в соцсетях

Помоги проекту!

Есть сочинение? Пришли его нам и мы его опубликуем!

Прислать