Історії війни й любові Якби не війна.. Людмила Андрєєва. Москва, Росія Якби не війна.. мільйони шляхетних, мужніх, сильних Чоловіків залишалися б кольором нашої Батьківщини.. Якби не війна.. море жіночих сліз не просочило б нашу багатостраждальну землю до тої глибини, де спочиває порох древніх Русичей, ціною чиїх життів була куплена воля від численних Завойовників..
Діти наших днів не знають або не хочуть знати, що таке Велика Вітчизняна Війна.. А мені ж здається, що я сама пережила це, пройшовши всі її жахи й виявивши той же щирий патріотизм, що був, є й буде в нашім народі, не дивлячись на всі спроби уничижить його.. Тому що якби не війна, мене б не було на світі.. Скільки родин було розбито войнойразлучницей, скільки чоловіків, жінок, дітей загинуло в цьому пекельному топленні..
не тільки на передових, але й у тилу, де люди працювали до знемоги, не замислюючись про те, що вони загинуть від виснаження.. хіба зрівняєш це зі штатовским псевдопатриотизмом!! (у всіх голлівудських фільмах цю війну виграли вони..) Доля ж звела моїх дідуся й бабусю, папиних батьків,Эпиграф - на фронті.. Волховский фронт, літо 1942 року. Містечко Мга..
драговини так болота, да Степовий бур'ян.. Командуючий Мерецков.. Як зараз пишуть військові історики, задачамаксимум прорвати блокаду Ленінграда.. За свідченням бабусі Вали (дід на жаль умер коли мені був усього годик) в основному тримали оборону й проводили відволікаючі маневри.. Наступати по непрохідних драговинах не було фізичної можливості..
Полк 1029, бабуся, тоді 22х літня дівчина Валячи служить у медсанбаті. Згадуючи все своє життя, говорить, що цей час було самих чистих, самих щирих відносин між людьми. Вона потрапила в дивізію, сформовану із творчої ленінградської молоді того років. Більша частина з них загинула в перших боях.. 1 липня, у день народження Вали, молодий лікар, що служив у тій же із частини приніс їй оберемок троянд.. для цього він пробрався в зруйноване село, де фашисти знесли все до фундаментів, і нарвав квіти, ризикуючи бути обстреленним.. Звичайно ж було всяке.. Коли двох напарницмедсестер Вали ранило, Вона залишилася одна з дівчин у полицю. Капітан, що приїхав з тилу по Призначенню, першою справою повісив ярлик, ходив кривився.. Потім відношення помінялося, і по фатальній випадковості цей капітан урятував Валу життя.. під час обстрілу міна розірвалася біля Вали й капітана.. Він воей спиною закрив Валю, і всі осколки прийняв на себе.. Приїжджав както політрук.. був затишок і йому схотілося постріляти.. два постріли, але їх вистачилоЭпиграф - щоб фашисти засікли крапку й почали обстріл.. залп «качана» недоліт, переліт, пряме влучення.. у цьому обстрілі загинула одна з Валиних подружок.. Пізніше політрук сам вигин під обстрілом.. У фашистів теж були більші втрати.. правда відступаючи вони займали Вигідні позиції,Эпиграф - завжди гірочка, сухе місце, по драговині не обійдеш.. і коли давали наказ наступати.. наші солдати йшли по болоту прямо під кулі.. не можу оцінити це з погляду воєнної тактики.. але коли із цілого батальйону виживав один.. Про ті бої бабуся Валячи говорить: Кіно це ніщо в порівнянні із правдою. Коли летить міна або снаряд, божеволієш від страху. Найстрашніші осколки, гарячі, більші, з усіх боків.. "Це справжнє Пекло". ЯЭпиграф - навмисно не вживаю слово німці.. так, рядові у фашистській армії були німцями, але ідеї нацизму й фашизму не були визначальнимиЭпиграф - для більшості.. більшість були простими солдатами є наказ,Эпиграф - його треба виконувати.. Інша справа прихильники фашистів у Прибалтиці.. Саме там зустрів Перемогу полк, у якому служила Валячи.. нашим солдатам стріляли в спину.. Але вистачить про сумний.. Небагато романтики не перешкодить.. Както бабуся йшла в медсанбат.. по дерев'яних настилах з колод.. назустріч їхав ветеринар з ветлазарета, у тележечке, управляючи маленькою конячкою.. він ще не доїхав і раптом підхопився.. «Ляля!! ».. уже порівнявши, засмучено сел.. «Ви помилилися, я Валячи».. «Простите, Ви дуже схожі на мою сестричку «Лялю».. Так зав'язалося їхнє знайомство.. а в жовтні 45го народився мій тато.. За цей час полк встиг дійти до Латвії, уже без бабусі його перекинули в Манчжурию готувалися до атаки японців.. Бабуся повернулася «у декретну відпустку» додому, у Тамбов.. в одній гімнастерці й спідниці.. потім за нею приїхав дідусь і відвіз у Москву.. Війна поступово забувалася, але цукровий діабет, яким занедужав дід на війні, звів його в могилу досить рано в шістдесят років.. Звичайно причиною хвороби були нервові стреси сама війна, служба Діда в армії Власова, втеча з оточення (урятувало тільки втручання прадіда, у ті роки господарника в Кремлі), розлучення з першою дружиною, що заборонила бачитися з дочкою.. Причетність до Власовским військ (причому служба в штабі) довгий час ховалася, навіть від бабусі Вали.. Дедушкина сестра, Ляля, розповіла нам це вже після смерті діда, незадовго до своєї.. Не можу не сказати й про маминих батьків, їх теж з'єднала війна.. Мамина мама проробила в тилу, на Уралі, свого першого чоловіка провівши ще на Фінську.. і не дочекавшись із Великої Вітчизняної.. З тих пор вона ніколи не дозволяла говорити, «геть», дивися у вікно, іде.. так один раз сусідка переплутала й переполошила її.. а йшов просто інший військовий.. Мамин тато пройшов і у Фінську, і у Велику Вітчизняну, причому був глибоко мирною людиною, служив кухарем.. напевно це від нього в мені пацифізм і страх війни.. Познайомилися дід і бабуся через кілька років після закінчення війни.. Довго не могла бабуся зважитися вийти заміж другий раз і зберігала пам'ять про першого чоловіка, але проте необхідність продовжувати жити переборола всі сумніви.. И в 1950 році народилася моя мама.. Розповідаю про цих по великому рахунку сумних сімейних таємницяхЭпиграф - тільки тому, що в серцях рідних мені людей все особисте, всіЭпиграф - горестноиндивидуальное в ті дні було на задньому плані.. Війна поЭпиграф - сьогоденню розкрила їхні кращі якості, і в спадщину передаласяЭпиграф - мені ця пам'ять.. про тім як умирали, про те, як віддавали, про тім якЭпигр аф - людина відкриває свою щиру особу перед погрозою смерті.. Я мрію, щоб мої діти пам'ятали про цю війну, і діти моїх дітейЭпиграф - передавали це знання. Щоб нацистські свастики не прикрашали модніЭпиграф - тинейджерские футболки, а ідеї расизму й установлення перевагиЭпиграф - над іншими шляхом військового насильства не розбурхували розуми.. Всі історії Історії війни й любові Автори історій Герої історій Редакція сайту не відповідає за вірогідність присланих читачами листів і історій 1073
