Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, зацікавити ними учнів; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, самостійної роботи з книгою; виховувати любов до літератури, прагнення до самовдосконалення. оснащення: портрет письменника, ілюстрації до біографії; видання його творів, ілюстрації до них, фрагменти кінофільмів за творами чехова. тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I.          Аналіз результатів тематичного оцінювання (тестування)

II.        Мотивація навчальної діяльності

Учитель. нерідко можна почути: «нічого не можу з собою зробити: у мене такий характер!» Коли Ольга Леонардівна, дружина Чехова, написала йому, що в нього поступливий, м’який характер, антон Павлович відповів: «Повинен сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний та ін., але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не годиться…» Існує чехівська школа в літературі. Існує також інша чеховська школа — школа морального виховання. Обидві вони дуже важливі для нас. І про це йтиметься сьогодні на уроці.

III.       Оголошення теми та мети уроку

IV.       Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. слово вчителя (міні-лекція з елементами бесіди)

— У шостому класі ми з вами познайомилися із деякими творами антона Павловича чехова, видатного російського письменника. І ви пам’ятаєте, напевно, його тонку, напівіронічну манеру в оповіданнях «Хамелеон», «Товстий і тонкий» та інших. чехов любив спілкуватися й вів величезне листування.

Багато листів а. П. чехова є відомими. І вони цікаві не менш, ніж його твори, бо допомагають краще зрозуміти особистість цього талановитого письменника, близької до ідеалу інтелігентної людини.

«Виховані люди,— писав а. П. чехов,— на мою думку, повинні відповідати таким вимогам:

1)         Вони поважають людську особистість, а тому завжди поблажливі, м’які, ввічливі, поступливі…

2)         Вони співчутливі не до одних тільки жебраків та кішок. Вони вболівають і за те, чого не побачиш звичайним оком. Так, наприклад, якщо Петро знає, що батько й мати сивіють з нудьги й ночей не сплять через те, що вони рідко бачать Петра (а якщо бачать, то п’яним), то він поспішить до них і покине горілку…

3)         Вони поважають чужу власність, а тому й сплатять борги.

4)         Вони щиросердні й бояться брехні, як вогню. не обманюють навіть у дрібницях. Брехня образлива для слухача…

5)         Вони не принижують себе, щоб викликати в іншої людини співчуття…

6)         Вони не марнославні… навіть Крилов сказав, що порожню бочку більше чути, ніж повну… та ін. Щоб бути вихованим і не стояти нижче за рівень середовища, до

якого потрапив, недостатньо прочитати тільки Піквіка та завчити монолог із Фауста… Тут потрібні безперервні денна й нічна праця, вічне читання, штудіювання, воля… Тут дорога кожна година…»

Хто ж він такий і яким він був, ан-тон Павлович чехов? як трапилося, що хлопчик, який зростав у дуже несприятливих обставинах, став — причому за дуже короткий строк — не просто талановитим письменником, а взірцем інтелігентної людини? яким чином із учня грецької церковної школи, а потім таганрозької гімназії, що торгував у батьківській крамниці, співав за наказом батька в церковному хорі, виросла тонка, ніжна, нескінченно делікатна та уважна людина? мабуть, ті вимоги вихованості, до яких чехов спрямовував інших, він висував перш за все до себе.

як ви думаєте, чи може людина сама себе виховати, позбутися негативних рис, що дісталися їй, наприклад, у спадок, чи з’явилися внаслідок хвороби (нервовість, роздратованість, запальність, нестриманість, неуважність)?

народився майбутній письменник 1860 року в Таганрозі — невеликому портовому місті на березі азовського моря. Дід його був українцем, кріпаком, який викупив свою родину з неволі. Батько був купцем, власником бакалійної лавки. мав багато талантів — малював, грав на скрипці, співав. мати була з купецького роду, вміла добре оповідати цікаві історії. У сім’ї народилося п’ятеро синів і одна дочка, всі були мистецьки обдаровані.

У вісім років антона віддали до таганрозької гімназії. через 8 років батько збанкрутів і таємно перебрався з родиною до москви, залишивши сина для продовження навчання. чехову довелося жити в злиднях, заробляти на хліб репетиторством. Закінчивши в 1879 році гімназію, він переїхав до москви, навчався в московському університеті на медичному факультеті, успішно його закінчив і протягом усього життя займався лікарською практикою, навіть написав серйозну наукову працю «лікарська справа в росії». літературною працею чехов почав займатися ще замолоду — брав участь у виданні гімназійного журналу, друкував у журналах гуморески, оповідання, п’єси, підписуючись різними псевдонімами — Антоша, Рувер, Брат мого брата, Антоша Че-хонте та ін.

Перші збірки його оповідань «Казки мельпомени» та «Строкаті оповідання» здобули прихильність і читачів, і критики, а за збірку

 «У сутінках» академія наук нагородила письменника Пушкін-ською премією.

У тридцять років чехов приймає рішення поїхати на Сахалін — найстрашніше місце заслання в тодішній росії. результатом цієї подорожі була публіцистична книга «Острів Сахалін» і глибоке переконання, що каторга не виправляє злочинців, а лише озлоблює, остаточно руйнує їхні душі.

чехов дуже любив мандрувати. Він відвідав багато країн світу.

У 1892 році антон Павлович купив невеликий маєток меліхово (тепер — м. чехов). Там він прожив сім років, лікував селян, будував школи, рятував людей від голоду й епідемій.

У зв’язку з хворобою переїхав до ялти. Одружився з актрисою московського театру Ольгою Кніппер. У ялті написав такі шедеври, як «Дама з собачкою», «анна на шиї», «наречена», «Вишневий сад» та ін. Помер чехов 1904 року на німецькому курорті.

Діяльність антона Павловича чехова протягом його короткого життя була надзвичайно різноманітною. Він написав 20 томів першокласної прози; вів ділове й творче листування (збереглося близько 4,5 тисяч його листів). У себе в садибі щорічно приймав безкоштовно понад тисячу хворих, ще й давав їм ліки; під час епідемії холери самостійно обслуговував величезну дільницю. Збудував у підмосковних селах три школи для селянських дітей, школу в Криму, клопотався про влаштування в москві першого народного дому з читальнею, бібліотекою і театром, збирав книги для сахалінських шкіл і надсилав їх туди цілими партіями. У рідному Таганрозі організував громадську бібліотеку, куди пожертвував понад дві тисячі власних книжок. чехов допомагав голодним у неврожайні роки, турбувався про будівництво в москві дерматологічної клініки і про влаштування в Криму першої біологічної станції. Корній чуковський так писав про нього: «…У літературі він працював як фабрика. людям допомагав так невтомно й активно, наче він був не людиною, а установою. навіть гостей приймав у такій нечуваній кількості, немов у нього був не дім, а готель».

а. чехов розпочав свою літературну діяльність як автор водевілів, гуморесок; потім відчув потребу перейти до проблемної драматургії, а невдовзі поставив перед собою надзвичайно складне завдання — навчитися засобами театру проникати у трагізм реальності. Проза й драматургія пізнього періоду у чехова позначені впливом імпресіонізму, головними ознаками якого є психологізм у змалюванні персонажів, прагнення відтворити зміни в настрої та життєві враження, ритмічна організація прози, увага до кольорів і звуків. Є багато рис, які зближують творчість а. чехова та Г. Ібсена. це інтелектуальний характер драми, відкритий фінал творів тощо.

•          Що ви думаєте з приводу такої діяльності письменника?

2. самостійна робота з підручником

Учитель. Складіть опорний конспект про етапи творчості а. П. чехова (див. табл. на наступній сторінці).

V. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Коментування висловів чехова та висловлень про нього

•          «мета моя — вбити відразу двох зайців: правдиво змалювати життя й, до речі, показати, наскільки це життя відхиляється від норми. норма мені невідома, як невідома нікому з нас. Усі ми знаємо, що таке безчесний вчинок, але що таке честь — ми не знаємо», «У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки» (А. Чехов).