Твір по літературі: Дві героїні, дві долі
Олександр Сергійович Пушкін у своїй творчості створив целую галерею жіночих характерів. Його героїні дуже різні: жагучого й рвучкі, як Зарема й Земфіра з поем "Бахчисарайський фонтан" і "Цигани", ніжні й боязкі, люблячі й вірні, як Марья Троекурова й Маша Миронова з романів "Дубровский" і "Капітанська дочка".
Зрівняємо двох героїнь - Машу Троекурову й Машу Миронову - і подивимося, як характери їх відбилися всудьбах.
Марья Кириловна Троекурова з'являється перед читачами сімнадцятилітньої, коли "краса її була в повному кольорі". Батько любив її, але обходився суворо, навіть жорстоко. Позбавлена жіночого суспільства, Маша виросла замкнутою, мрійливою дівчиною, що зростила себе на романах французьких письменників XVIII століття. Серед гостей батька "красуня була рідко". На вчителя-француза вона спочатку не звернула ніякої уваги, "вихована в аристократичних забобонах, учитель був для неї рід слуги або мастерового", а вони не здавалися їй чоловіками. Вона виросла в достатку й багатстві, тому повно почуття власного достоїнства. Марья Іванівна Миронова теж дівчина на виданье, але придане в неї - "частий гребінь, так віник, так алтин грошей". Мати говорить про неї, що "Маша боягузка. Дотепер не може чути пострілу з рушниці: так і затрепечеться, а як тому два роки... здумали палити з гармати, так вона ледве зі страху на те світло не відправилася". Обидві героїні люблять своїх обранців щиро й віддано, сподіваються на щастя й просять захисту у своїх улюблених. Але якщо Маша Миронова здатна вчинити опір навіть такій рішучій і твердій людині, як Швабрин, те Маша Троекурова, сподіваючись на допомогу Дубровского, до останнього чекає рятування від небажаного чоловіка. І як міняється боязкий характер Маші Мироновій! Вона вирішується їхати в Петербург, щоб визволити свого улюбленого, потерпілого через неї
Гринев спілкувався з Пугачовим, щоб урятувати її. Тепер настала її черга. Звідки узялася рішучість і сміливість у її боязкому серці? Пережите горе, смерть батьків, ув'язнення у Швабрина, звістка про арешт Гринева - все це загартувало Машу Миронову, зробило її стійкою й рішучої. Вона виявилася здатної постояти за своє щастя, за справедливість. Розмовляючи з імператрицею, Маша розповідає, що Гринев для однієї її "піддавався всьому, що осягло його. І якщо він не виправдався перед судом, те хіба тому тільки, що не хотів заплутати мене".
Виявилося, що пасивність і покірність Марьи Троекуровой обернулися для неї нещастям. Можна тільки догадуватися, як зложиться її життя з нелюбимим старим князем
Маша ж Миронова вийшла переможницею в сутичці з жорстокою долею. Вона бореться за свого улюбленого, не боїться їхати в столицю, розмовляти з імператрицею. Вона розуміє, що, крім її, комусь заступитися за Гринева, і не просто знайти захист хоче Маша, а домагається торжества справедливості
От чому, мені здається, роман про Омеляна Пугачові називається "Капітанська дочка". Махаючи Миронова щира й гідна дочка своїх героїв батьків. Вони до кінця були вірні своїй присязі, а вона, давши клятву вірності Гриневу, змогла врятувати життя й честь свого улюбленого, відстояти своє щастя. Махаючи Миронова моя улюблена героїня
