x x
menu

Десять індіанців

ернест Хемингуей Коли Никнув вертався з міста зі свята 4 липня пізно ввечері у великому візку разом із Джо Гарнером і його сім'єю, їм попалися на шляху дев'ять п'яних індіанців. Він запам'ятав, що їх було дев'ять, тому, що Джо Гарнер, що поганяв коней, щоб до ночі добратися додому, зіскочив на дорогу й витягся з колії індіанця. Індіанець спав, уткнувшись носом у пісок. Джо відтягнув його в кущі й вліз назад вфургон. - Це дев'ятий, - сказав Джо, - як з міста виїхали - Уж ці індіанці! - проговорила миссис Гарнер. Никнув сидів на задній лаві із двома гарнеровскими хлопчиками. Він виглянув з візка подивитися на індіанця, якого Джо відтягнув убік від дороги - Це що, Біллі Тейбшо?

- запитав Карл - Немає. - А в його штани зовсім як у Біллі - У всіх індіанців такі штани - Я його й не бачив, - сказав Френк. - Па так незабаром зіскочив і вліз назад, що я нічого не розглянув. Я думав, він змієві переїхав - Ну, яка там змія!

А от індіанці - ті сьогодні дійсно допиляєтеся до зеленого змія, - сказав Джо Гарнер. - Уж ці індіанці! - повторила миссис Гарнер. Вони поїхали далі. Фургон згорнув із шосе й став підніматися в гору. Коням були важко; хлопчики злізли й пішли пішки. Дорога була піщана.

Коли вони минули школу, Никнув оглянувся з вершини пагорба. Він побачив вогні в Питоски, а там удалині, за Литль Траверс Бий, вогні Харбор Спрингс. Вони знову влізли вфургон. - Треба б тут дорогу гравієм зміцнити, - сказав Джо Гарнер. Тепер вони їхали лісом.

Джо й миссис Гарнер сиділи поруч на передній лаві. Никнув сидів позаду, між двома хлопчиками.

Дорога вийшла на просічуся - А отут па тхора задавив - Ні, далі. - Неважливо, де це було, - помітив Джо, не обертаючись. - чи Не однаково, де задавити тхора - А я вчора ввечері двох тхорів бачив, - заявив Никнув - Де? - Там, біля озера.

Вони по березі дохлу рибу шукалися - Це, вірно, єноти були, - сказав Карл - Ні, тхори. Що, я тхорів не знаю, чи що? - Тобі, так не знати!

- сказав Карл. - Ти за індіанкою бігаєш - Перестань бовтати дурості, Карл, - сказала миссис Гарнер. Джо Гарнер засміявся - Перестань сміятися, Джо, - помітила миссис Гарнер. - Я не дозволю Карлові дурницю поротися - Правда, ти за індіанками бігаєш, Ники? - запитав Джо.

- Немає. - Ні, правда, па, - сказав Френк. - Він за Пруденс Митчель бігає - Неправда - Він щодня до неї ходить - Ні, не ходжу. - Никнув, що сидів у темряві між двома хлопчиками, у глибині душі почував себе щасливим, що його дражнять Пруденс Митчель. - Зовсім я за нею не бігаю, - сказав він - Буде брехати! - сказав Карл. - Я їхній щодня разом зустрічаю - А Карл ні за ким не бігає, - сказала мати, - навіть за індіанкою Карл помовчав - Карл не вміє з дівчиськами ладити, - сказав Френк.

- Заткнися! - Молодець, Карл!

- помітив Джо Гарнер. - Дівчиська до добра не доведуть. Бери приклад сотца. - Не тобі б говорити. - И миссис Гарнер присунулася ближче до Джо, скориставшись поштовхом візка. - Мало в тебе у свій час подружок те було - Уж напевно, па ніколи не водився синдианкой.

- Як знати? - сказав Джо. - Ти дивися, Никнув, не упусти Прюди. Дружина що те шепнула йому, Джо засміявся - Чого ти смієшся, па? - запитав Френк.

- Не говори, Гарнер, - зупинила його дружина Джо знову засміявся - Пускай Ники берет собі Прюди. У мене й без того гарна женка. - От це так, - сказала миссис Гарнер. Коні важко тяглися по піску.

Джо хльоснув батогом навмання. - Але але, веселіше! Завтра ще гірше прийде З пагорба коня пішли клуса, візок підкидало Біля ферми всі вилізли. Миссис Гарнер відімкнула двері, увійшла в будинок і вийшла назад з лампою в руках. Карл і Никнув зняли поклажу з фургона. Френк сіл на передню лаву й погнав коней до сараю.

Никнув піднявся на ґанок і відкрив двері кухні. Миссис Гарнер розтоплювала грубку; вона оглянулася, продовжуючи поливати дрова гасом - Прощайте, миссис Гарнер! - сказав Никнув. - Спасибі, що підвезли мене - Немає за що, Ники.

- Я прекрасно провів час - Ми тобі завжди раді. Залишайся, повечеряй снами.

- Ні, я вуж піду. Мене па чекає - Ну, іди.

Пішли, будь ласка, додому Карла - Добре. - До побачення, Ники! - До побачення, миссис Гарнер!

Никнув вийшов знадвору ферми й направився до сараю. Джо й Френк доїли корів - До побачення! - сказав Никнув. - Мені було дуже весело. - До побачення, Ники!

- крикнув Джо Гарнер. - А ти хіба не залишишся повечеряти? - Ні, не можу.

Скажіть Карлові, що його мати кличе - Добре. Прощай, Ники! Никнув босоніж пішов по стежці через луг за сараєм.

Стежка була гладка, роса холодила босі ноги. Він переліз через огорожу наприкінці лугу, спустився в яр, грузнучи в топкого бруду, і пішов у гору через сухий березовий ліс, поки не побачив вогник у будинку. Він переліз через загородь і підійшов до переднього ґанку. У вікно він побачив, що батько сидить за столом і читає при світлі великої лампи.

Никнув відкрив двері й увійшов - Ну як, Ники? - запитав батько. - Добре провів час? - Дуже весело, па. Свято було веселий - Їсти хочеш?

- Ще як! - А куди ти справ свої черевики? - Я їх залишив у Гарнеров вфургоне. - Ну, підемо вкухню. Батько пішов уперед з лампою. Він зупинився в льодовика й підняв кришку. Никнув вийшов у кухню.

Батько приніс на тарілці шматок холодного курчати й глечик молока й поставив їх перед Ником. Лампу він поставив на стіл - Ще пиріг є, - сказав батько. - З тебе цього вистачить?

- Позаочі! Батько сіл на стілець у покритого клейонкою стола.

На стіні з'явилася його більша тінь - Хто ж виграв? - Питоски. П'ять - три Батько дивився, як він їсть; потім налив йому склянка молока із глечика Никнув випив і витер серветкою рот. Батько простягнув руку до полиці за пирогом. Він відрізав Нику великий шматок. Пиріг був счерникой. - А ти що робив, па?

- Ранком ходив рибу вудити - А що піймав? - Одного окуня Батько сидів і дивився, як Никнув їсть пиріг - А після обіду ти що робив? - запитав Никнув - Ходив прогулятися до індійського селища - Бачив кого нибудь?

- Всі індіанці відправилися в місто пиячити - Так і не бачив зовсім нікого? - Твою Прюди бачив - Де? - У лісі, із Френком Уошберном. Випадково набрів на них.

Вони непогано проводили час Батько дивився всторону. - Що вони робили?

- Так я особливо не розглядав - Скажи мені, що вони робили? - Не знаю, - сказав батько. - Я чув тільки, як вони там возилися - А чому ти знаєш, що це були вони? - Бачив - Ти, здається, сказав, що не розглянув їх? - Ні, я їх бачив - Хто з нею був? - запитав Никнув - Френк Уошберн.

- А им... им... - Що їм? - А їм весело було? - Так начебто не нудно. Батько встав із за стола й вийшов з кухні.

Коли він повернувся до стола, Никнув сидів, уставясь у тарілку. Ока його були заплакані - Хочеш ще шматочок?

Батько взяв ніж, щоб відрізати шматок пирога - Ні, - відповів Никнув - З'їли ще шматок - Ні, я більше не хочу Батько зібрав зі стола - А де ти їх бачив? - запитав Никнув - За селищем Никнув дивився на тарілку. Батько сказав: - Ступай ка ти спати, Никнув - Іду Никнув увійшов у свою кімнату, роздягнувся й ліг у постіль. Він чув кроки батька в сусідній кімнаті. Никнув лежав у постелі, уткнувшись особою вподушку. «Моє серце розбите, - подумав він. - Я почуваю, що моє серце розбите».

Через якийсь час він почув, як батько згасив лампу й пішов до себе в кімнату. Він чув, як зашумів вітер по деревах, і відчув холод, що проникав крізь ставні. Він довго лежав, уткнувшись особою в подушку, потім перестав думати про Прюди й, нарешті, заснув. Коли він прокинувся вночі, він почув шум вітру в кущах болиголова біля будинку й прибій хвиль об берег озера й знову заснув. Ранком, коли прокинувся, дул сильний вітер, і хвилі високо набігали на берег, і він довго лежав, перш ніж згадав, що серце його розбите

teacher

Материал подготовлен с учителем высшей категории

Ильина Галина Сергеевна

Опыт работы учителем 36 лет

Популярные материалы

Рейтинг

0/0 icon

Вы можете оценить и написать отзыв

Делитесь проектом в соцсетях

Помоги проекту!

Есть сочинение? Пришли его нам и мы его опубликуем!

Прислать