Мета: Продовжити роботу над змістом поеми «Іліада»; прочитати уривок «Двобій Ахілла з Гектором»; вчити аналізувати прочитане, висловлювати власну думку щодо вчинків героїв, характеризувати особливості художніх засобів, використаних у творі; розвивати навички вдумливого читання; виховувати критичне ставлення до героїв твору, повагу до слова.
Обладнання: Тексти поеми «Іліада», ОК № 4–7. ХІД УРОКУ.
Презентація учнівських малюнків із зображенням щита Ахілла
1. Читання уривка «Двобій Ахілла і Гектора» (пісня 22, вірші 139–376) «ДВОБІЙ АХІллА Й ГЕКТОРА» (пісня 22, вірші 139–411) Так же, як сокіл у горах, з пернатих усіх найбистріший, 140 легко під хмарами гонить сполохану горлицю дику Й мечеться там на всі боки, а сокіл із клекотом хижим швидко її настигає, здобичі прагнучи серцем, Рвавсь так Ахілл уперед, та вздовж іліонського муру З трепетом Гектор тікаючи, дужими рухав коліньми.
145 Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим, До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці Витоки звідти дають течії вирового Скамандру. Теплою перша струмує водою, і завжди парує
150 Хмара над нею густа, як дим лісового пожару. Друга ж і влітку холодним, як лід, струменіє потоком, Наче той град крижаний або снігу завія студена. Поряд із ними — просторі, обкладені каменем гладко Гарні водойми, що в них блискуче вбрання своє мили
155 Жони прекрасні хоробрих троян та їх доньки вродливі В мирні часи, як сюди не приходили вої ахейські. Мимо промчали вони, той — рятуючись, той — здоганявши. Сильний попереду мчав, настигав же, як вихор, багато Дужчий від нього,— не бик — бо жертовний, не шкура бичача
Як в бігових перегонах, змагання мету обминувши, Однокопитні проносяться коні, й їх жде нагорода — Мідний триніг або жінка — на шану померлого мужа,
— 165 Так вони тричі оббігли навколо Пріамове місто В дужім бігу, аж стали дивитись на них і богове. Отже, почав тоді мовити батько людей і безсмертних: «Горе! На власні очі я гнаного круг Іліона Любого воїна бачу, журбою за Гектора тяжко
170 Серце моє засмутилося! Скільки биків круторогих Він на ущелинах Іди в верхів’ях і високоверхій Трої мені попалив!
Сьогодні ж Ахілл богосвітлий. Гониться швидко за ним круг священного міста Пріама. Отже, богове, подумайте й пильно тепер обміркуйте,
175 Чи врятувати від смерті його, чи дозволить Пеліду Все ж подолать його, хоч він великою доблестю славен». В відповідь мовить йому ясноока Афіна: «Батечку наш темнохмарний, о що ти сказав, громовладче! Смертного мужа, якому давно вже приречена доля, 180 Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити. Дій, як волієш, та ми, усі інші боги, з цим не згодні». Відповідаючи, так їй сказав на це Зевс хмаровладний: «Трітогенеє, дитя моє любе, не бійся! Хоч часом І не ласкаво я мовлю, до тебе я завжди прихильний. 185 Зробиш, як розум підказує, хай тебе це не спиняє». Те, що він мовив Афіні, було і самій їй до серця,— Кинулась швидко вона із високих вершин олімпійських. А прудконогий Ахілл безустанно за Гектором гнався. Наче на оленя юного пес по узгір’ях полює,
205 Воям ахейським кивав головою Ахілл богосвітлий Ратищ на Гектора довгих і стріл гірких не метати, Щоб не здобув би хто слави, а він тоді б другим лишив. А як обидва вони до джерел учетверте добігли, Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши, 210 Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті — Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла, І посередині взяв. Долі Гектора день похилився, Вниз, до Аїду пішов,— Аполлон одвернувся од нього. До Пелеона ж богиня прийшла, ясноока Афіна,
215 Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате: «Зевсові любий Ахілле ясний! Сподіваюся, нині До кораблів принесемо з тобою велику ми славу, Гектора, хоч який він неситий в бою, подолавши. Не пощастить відтепер йому більше від нас ухилятись, 220 Не допоможе і Феб дальносяжний, хоч як би старався Й повзав би в Зевса в ногах, у егідодержавного батька. Тож зупинись на часину й спочинь! А сама я подамся До Пріаміда й схилю його вийти на бій із тобою». Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй скорився.
245 Нас повбива й поволочить озброєння наше криваве До кораблів глибодонних, чи ти його списом здолаєш!» Мовила так і підступно його повела за собою. А як, один проти одного ставши, зійшлись вони близько, Перший Ахіллові Гектор сказав тоді шоломосяйний: 250 «Більш я не буду, Пеліде, як досі, тебе уникати. Тричі оббіг я Пріамове місто священне, не смівши Стріти твій напад. А зараз — дух мій мене спонукає Стати грудьми проти тебе — здолаю чи смертю загину. Але звернімось до вічних богів: вони кращими будуть
255 Свідками нам і нашу пильніше доглянуть умову. Не оскверню я тебе, коли над тобою звитягу Дасть мені Зевс, і душу із тіла твого відберу я. Тільки славетне озброєння з тебе зніму я, Ахілле, Тіло ж ахеям верну. Так само зі мною ти вчиниш».
260 Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий: «Не говори мені, Гекторе клятий, про жодні угоди! як не бува між людьми і між левами клятв непорушних, як між вовками й ягнятами згоди не буде ніколи, А без кінця споконвік одне з одним вони ворогують,— 265 Так і між нами не буде любові, не бути ніяким Клятвам нерушним, аж поки один з нас чолом не поляже Й крові його Арей не нап’ється, боєць войовничий. Всю спогадай свою доблесть. Слід нині тобі особливо Списником бути несхибним і дужим бійцем войовничим.
300 Ось вже зловісна наблизилась смерть, і нікуди від неї Не утекти. як видно, давно уже це до вподоби Зевсу й його дальносяйному синові, котрі раніше Допомагали мені. І от доля уже настигає. Але нехай уже не без борні, не без слави загину, 305 Діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки!» Мовивши так, він з піхов загострений вихопив меч свій, Довгий, важенний, що при стегні його дужім був завжди, Зщуливсь і кинувся, наче орел отой високолетний, Що на рівнину раптово із темної падає хмари 310 Ніжне ягнятко вхопити або полохливого зайця,— Кинувся так же і Гектор, підносячи гострий меч свій. Так же й Ахілл тоді з серцем, сповненим буйної сили, Кинувся, груди могутні щитом прикриваючи круглим Гарного виробу, а на чолі красувався блискучий,
315 Міддю окутий, шолом, розвівалась над ним золотиста Грива густа, що вправив Гефест її щільно у гребінь. Так же, як сяє між зір незліченних у темряві ночі Геспер, що в небі немає від нього яснішої зірки, Сяяло так і відточене вістря на списі Ахілла, 320 Що у правиці стрясав ним, готуючи Гектору лихо І виглядаючи, де б йому ніжне уразити тіло. Але ховалося тіло вождя під озброєнням мідним, Славним, здобутим, коли подолав він Патроклову силу. Там лиш, де кості ключиці поєднують шию з плечима, 325 Горло біліло,— найшвидше душі там сягає загибель,— Саме туди своїм списом ударив Ахілл богосвітлий, І пройняло його вістря те ніжную шию навиліт. Мідноважкий не пробив, проте, Гектору ясен горлянки, Щоб у розмові з Пелідом мінятися міг він словами. 330 В куряву впав він, і крикнув, зрадівши, Ахілл богосвітлий: «Гекторе, вбивши Патрокла, невже врятуватись самому Ти сподівався? Й мене не страшився, бо я був далеко? Дурню ти! На допомогу йому набагато сильніший Ззаду, поміж кораблів глибодонних, товариш лишався —
360 Вб’ють біля Скейської брами тебе, хоч який ти хоробрий». Мовив він так, і смерть йому пітьмою очі окрила, Вийшла із тіла душа й подалась до оселі Аїда, З плачем за долю свою, покидаючи юність і силу, А до померлого все ж промовив Ахілл богосвітлий: 365 «Смертю умри! А я свою стріну загибель тоді, як Зевс та інші безсмертні мені її схочуть послати!» Мовлячи це, із убитого витяг він мідного списа Й набік одкинув, а зброю його, закривавлену вельми, Зняв із плечей. Звідусіль позбігались синове ахейські
370 І дивувались, красу споглядаючи й постать могутню Гектора. Й жоден із них не минув його списом кольнути. Дехто іще, на сусіда свого позираючи, мовив: «леле! А Гектор сьогодні на дотик неначебто м’якший, Аніж коли на човни до нас полум’я кидав палюче! » 375 Мовлячи так, його ратищем кожен старався вколоти.
2. Бесіда Чому Ахілл та Гектор тричі оббігли Трою? (Обидва воїни були сильними і не поступалися одне одному у бігові.) Хто з богів опікується героями? (На боці Ахілла — Афіна, що схиляє на свій бік і Зевса, Гектором опікується Аполлон.) як вирішується доля героїв? Знайдіть цитату. («Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши, Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті — Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла, І посередині взяв. Долі Гектора день похилився, Вниз, до Аїду пішов.)
Чи можна вважати перемогу Ахілла чесною? (Ні, бо йому допомагала Афіна, що набула вигляду Деїфоба, брата Гектора, і «підступно його повела за собою», повернула списа Ахіллові, коли він не влучив у Гектора.) Чому Ахілл не погоджується на умови Гектора повернути його тіло батькам, якщо він буде переможений? (Ахілл страшенно ображений за свого друга Патрокла та за інших ахейців, що загинули від руки троянського царевича: «Не говори мені, Гекторе клятий, про жодні угоди…»)
Як поводиться улюбленець Афіни після перемоги над Гектором? Знайдіть цитату. («Мовивши так, він на Гектора діло замислив негідне: Попробивав на обох йому дужих ногах сухожилля В п’ятах, де щиколоть; ремені в них протягнувши бичачі, до колісниці припнув, голові ж дав в пилу волочитись. На колісницю зійшов, славну зброю убитого взявши, Коней стьобнув батогом, і охоче вони полетіли. Куряви хмара знялась над волоченим тілом, звихрилось Чорне волосся, і вся голова його, досі прекрасна, В поросі билась густім. Ворогам-бо його на наруги Зевс хмаровладний віддав у ріднім вітчизнянім краї».)
Як ви ставитесь до цього вчинку Ахілла? Про який психологічний стан героя він свідчить? (Ахілл вчиняє жорстоко. Це свідчить або про відповідну рису характеру героя, або про певний психологічний стан. Не випадково поема розпочинається словами «Гнів оспівай, о богине, Ахіл-ла, сина Пелея». Гнів на Агамемнона не щезає, він лише переходить на вбивцю найкращого друга — Гектора. Саме в такому психологічному стані Ахілл і здатний на неблагородні та підступні вчинки.) • Чому, коли загинув Гектор, Схоже було це найбільше на те, ніби Троя висока Полум’ям вся невгасимим од верху до низу палала? (Гектора оплакували не лише рідні, а й уся Троя, бо це був її найкращий Воїн.) Висновок — які риси характеру проявляють Ахілл і Гектор під час поєдинку? (Сміливість, мужність, прагнення помститися…)
ІІІ. Практична Робота Випишіть ці художні засоби в зошит. 1) Зевс — темнохмарний, хмаровладний (2), егідодержавний. Афіна — ясноока (2). Аполлон — дальносяжний (2), дальносяйний. Ахілл — богосвітлий (7), прудконогий (5), ясний, бездоганний, боГоподібний. Гектор — впокірник коней, божистий, шоломосяйний (4), осяйливий.
Висновки. Крім різних художніх означень, боги та герої мали так звані постійні епітети, які неодноразово використовувалися лише з певними іменами. Наприклад, у даному уривку Зевс двічі названий хма-ровладним, Афіна тричі — ясноокою, Аполлон — дальносяжним, по відношенню до Ахілла сім разів згадується епітет богосвітлий та п’ять — прудконогий, Гектор чотири рази називається шоломосяйним. Ці художні означення вказують на найбільш яскраву, на думку автора, особливість героя: Афіна має ясні очі, уособлюючи мудрість, Ахілл — син богині та улюбленець богів — тому він богосвітлий.
Гектор — шоломосяйний, бо мав шолома з чистого золота. Постійні епітети походять з фольклору, та зустріти їх у поемах Гомера не дивно, тому що, перш ніж стати літературним твором, ці сюжети існували у народних переказах та міфах. 2) Порівняння. «Так же, Як сокіл У горах з пернатих усіх найбистріший, легко під хмарами гонить сполохану Горлицю Дику Й мечеться там на всі боки, а Сокіл Із клекотом хижим швидко її настигає, здобичі прагнучи серцем. Рвавсь так Ахілл уперед…» «Сильний попереду мчав, настигав же, Як вихор, багато Дужчий від нього… » «А прудконогий Ахілл безустанно за Гектором гнався. Наче на оленя юного пес По узгір’ях полює, Вигнавши з лігва, й жене по ярах та ущелинах диких, Той, хоч умкне на хвилину, у хащах густих затаївшись, Пес по сліду його знайде й женеться за ним, поки схопить».
«як не бува Між людьми і левами Клятв непорушних, Як між вовками й ягнятами Згоди не буде ніколи, А без кінця споконвік одне з одним вони ворогують,— Так і між нами не буде любові, не бути ніяким Клятвам нерушним… » «Зщуливсь і кинувся, Наче орел отой високолетний, Що на рівнину раптово із темної падає хмари Ніжне ягнятко Вхопити або Полохливого зайця, Кинувся так же і Гектор, підносячи гострий меч свій». «Так же, Як сяє між зір незліченних у темряві ночі Геспер, що в небі немає від нього яснішої зірки, Сяяло так і відточене вістря на списі Ахілла…»
Висновки. Поведінка героїв під час двобою зображується за допомогою порівнянь, які пов’язані з птахами, тваринами, зірками, це свідчить про особливе бачення світу і себе в ньому давньої людини, що відчувала свій нерозривний зв’язок з природою, була невід’ємною її частиною.
IV Підсумки Уроку — Що є мужність? Що таке благородство? І чи властиві вони таким героям, як Гектор і Ахілл?
Сьогодні ми почали розмірковувати над цими запитаннями, розгадуючи таємниці поетики поеми «Іліада». Перші спостереження і власні висновки зроблено.
Домашнє Завдання Прочитати уривок з «Іліади» «Викуп Пріамом тіла Гектора» (пісня 24, вірші 469–746).
Страницы: 1 2
