Для ранньої лірики Павла Тичини характерні музичність, ліризм, емоційність. У віршах поета звучать частіше запитання, ніж відповіді: Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай зелений цілують-милують? Автор проймається задумою зірок, трави, дерев, струмочка, бо для нього вони - неначе живі істоти. І в кожної є своя душа. Вражають і порівняння, які використовує поет. Він знаходить такі слова, які зачіпають душу читача.
Образцы творческих работ по украинской литературе
Народився в с. Пісках на Чернігівщині у родині сільського дяка. Навчався в бурсі, Чернігівській духовній семінарії, Київському комерційному інституті. Захоплювався малюванням, музикою, співав у церковному хорі. Працював статистиком у Чернігівському земстві, помічником хормейстера в театрі М. Садовського (м. Київ), у харківському журналі «Червоний шлях», був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, Міністром освіти (з 1943 по 1948 рік). Поет, автор багатьох збірок, серед яких найбільш якісними вважають «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України». Також писав твори для дітей, робив переклади з інших мов.
Життя й героїчна смерть Олени Теліги
марта 24
Народилася в Петербурзі в родині відомого вченого І. Шовгеніва. Під час національно-визвольних змагань родина переїздить до Києва, батько входив до складу уряду УНР. Потім еміграція до Польщі, Чехії. Олена закінчила Український педагогічний інститут ім. М. Драгомано-ва, одружилася з офіцером війська УНР Михайлом Телігою. Входила до ОУН, займалася громадсько-просвітницькою роботою. Під час Другої світової війни повернулася в окупований Київ, очолила Спілку письменників України, журнал «Литаври». Заарештована гестапівцями і розстріляна в Бабиному Яру. Поетеса, публіцист. Залишила невелику творчу спадщину (тридцять шість поезій), публіцистичні та літературознавчі статті. Після її смерті за кордоном з ‘явилися книжки «Душа на сторожі», «Прапори духу», «Полум ‘яні межі».
Читать далее…
Українська еміграційна література
марта 23
Ще зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лайливим. Офіційна пропаганда насаджувала думку, шо за кордоном здебільшого живуть ті українці, які зрадили рідну землю. Та час довів, що це - люди складної долі, наші співвітчизники, яким так само, як і нам, дорога Україна. Різні обставини, події змусили їх покинути свої рідні землі, але вони ніколи не забували їх і завжди бажали своїй батьківщині кращої долі. Жили і живуть далеко від України, писали і пишуть свої твори українські письменники Олесь Ольжич, Олена Теліга, Євген Ма-ланюк, Іван Багряний, Улас Самчук, Василь Барка, Елема Андієв-ська, Віра Вовк, Ганна Черінь, Ігор -Качуровський, Іван Кошелі-вець, Дмитро Нитченко, Марія Ревакович та багато інших знаменитих поетів, прозаїків, драматургів, літературознавців, музикантів, композиторів.
Початок дев’ятнадцятого сторіччя - це пора розквіту романтизму. Специфіка його в Україні лолягала в тому, що герої війни 1812-1815 років засвоїли разом з європейським вихованням і принципи романтизму, зокрема, унікальність і виняткову цінність будь-якої народної культури. Але багато хто з цих героїв походив з української шляхти та козацької старшини, наприклад, не останню роль у повстанні декабристів відігравали Сергій та Артемон Муравйови-Апостоли, родичі одного з гетьманів, Данила Апостола. І цікавили їх не екзотичні Африка та Персія, і не давня історія, як європейських романтиків, а, як вони казали, «права малоросійського народу» й відродження козацтва. А оскільки усі члени «Південної спілки» були людьми світськими, аристократами, їх наслідували. До того ж записувати народні казки, пісні та весільні обряди було зовсім не так небезпечно, як мітінгувати на Сенатській площі. Тож можна сказати, що збирання фольклору стало з другої третини дев’ятнадцятого сторіччя явищем масовим.
Наприкінці XVIII - початку XIX ст. в літературі і мистецтві розвивався літературний напрям - романтизм. Письменник повинен був простежити всі сфери духовності людини, розкрити причини незвичності її поведінки у певних ситуаціях. У романтичних творах ми бачимо іноді і фантастичні події, ситуації, виняткових людей. Автори використовували народну фантастику, жахливі картини кріпосницької дійсності, страждання простих людей, їх загибель; показували протест бідняків проти гноблення, сваволі поміщиків. Так у романтичних творах Т. Шевченка «Причинна», «Тополя», «Утоплена» змальовані селянські дівчата, які прагнуть до щастя, але не досягають його. Автор переживає за своїх героїв, показує їх трагічну загибель. Цим він протестує проти жорстокої дійсності. Шевченко використовує народну творчість, фантастику: героїні перетворюються на тополю, лілею, стають жертвами русалок тощо.
Оновлення драматургічної творчості
марта 23
Однією з найважливіших умов, що забезпечили піднесення справді народного, високоідейного, реалістичного сценічного мистецтва, було братерське єднання передових діячів російської і української театральних культур. Велику роль в становленні нового українського театру відітрав геніальний російський актор Михайло Семенович Щепкін (1788-1863). Початок театральної діяльності М. С. Щепкіна був безпосередньо пов’язаний з Україною, з першими творами нової української драматургії. Після вдалого дебюту на сцені в Курську Щепкін в 1818- 1822 рр. з великим успіхом виступав у Харкові, Полтаві, Києві. Разом з 1. Котляревським М. Щепкін здійснював художнє керівництво Полтавським театром. За участю Щепкіна в 1819 р. були вперше поставлені на сцені п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» і «Мос-каль-чарівник», в яких він виконував ролі Макогоненка і Чупруна. Робота над сценічними образами Макогоненка і Чупруна була важливим етапом у формуванні реалістичної майстерності великого актора.