Письменниця Народилася в м. Гура - Гумора Кімполунгського повіту на півдні Буковини. Навчалася у початковій школі у м. Кімполунзі, ґрунтовні знання отримала самотужки. З 1891 року переїздить до Чернівців. Останні десятиріччя життя жила у великих злиднях, через хворобу не мала змоги виходити з дому. Письменниця, перекладач. Проза Кобилянської різножанрова: оповідання, новели, повісті, щоденник. Найвідоміші твори: «Людина», «Царівна», «Земля», «Меланхолійний вальс», «У неділю рано зілля копала…”. Тематика прози Кобилянської охоплює всі сфери суспільного буття: тема життя села, соціальних зрушень, зокрема згубний вплив війни на психіку людини, гема емансипації, митця і мистецтва та їх ролі у суспільстві тощо. Кожна талановита книжка залишає в серці глибокі сліди. Можна впевнено сказати, що до таких літературних творів належить і повість Ольги Кобилянської «Земля». Багато в ній горя, розчарувань, иесправджених надій…
Читать далее…

«Патетична соната» великою мірою ідейно випливає з «Народного Малахія»: Ілько, поет, який називає себе «Я» - наче продовження самого Малахія. «Проект негайної реформи людини» перетворюється в поетичну програму, щоб «над світом замаяв прапор «вічної любові». Основні ідеї «Народного Малахія» просліджу-ються і в «Патетичній сонаті». Поет нагадує листоношу. Провідною темою стає «Патетична соната» Бетховена, яка, власне, і структурує твір. Зміст, здається, продиктовано настроєм частин. Для літературного твору запозичено саму назву «Патетичної сонати». Герої п’єси живуть в одному будинку, вони всі слухають у виконанні Марини твір Бетховена, проте асоціації в них зовсім різні. «Я» уявляє кохану дівчину, пристрасть ніжну й романтичну, її батько - безмежні українські степи та героїчне минуле, а самій Марині ввижаються замки з російським та польським гербами.
Читать далее…

Пантелеймон Куліш народився в м. Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер - Сумська область). Батько походив із козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши право на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір. Пантелеймон Куліш навчався у Новгород-Сіверській гімназії. Деякий час працював приватним учителем. Навчався як вільний слухач у Київському університеті, але не закінчив його. Учителював у Луцьку, Рівному, Києві, займався фольклористичною діяльністю. У 1845 р. переїхав до Петербургу, де викладав словесність у гімназії, університеті, самостійно вивчав іноземні мови. Під час наукового відрядження у Варшаві в 1847р. був заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві і потім відправлений до Тули, де він служив дрібним чиновником. З 1850 р. живе у Петербурзі, активно займається громадською діяльністю. Згодом, залишивши казенну службу, живе на хуторі Мотронівка, подорожує за кордон, займається видавничою та літературною діяльністю.
Читать далее…

Пророчою виявилась муза Олександра Олеся: «З журбою радість обнялась…». Назвою першої збірки поезій вона провістила драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Журба прослалась чорним рушником на довгі роки чужини. І тільки зрідка впліталися в неї червоні нитки радощів і надій. Та драматизм його життя був посилений трагічними подіями 1917 року. А муза залишалася безжальною; вимагаючи повного вжиття в те, що радувало і що печалило серце. Журба і радість - ці два стани людських почуттів, переживань і настроїв - переплелися не лише в першій збірці поета, а стали основою всієї лірики Олександра Олеся. Сяйво його журби і радості розлилось тоді, коли зеніту сягало слово І. Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка. У літературний процес він увійшов і утвердився як тонкий лірик, співець краси й сили кохання, природи і долі рідного краю, поет надії і віри.

Читать далее…

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) належить до покоління письменників, які з’явилися в українській літературі на початку XX століття, коли ще жили і творили Франко, Коцюбинський і Леся Українка. Інтелігенція того часу вітала в особі поета надійну творчу силу, визнала в ньому щирого і ніжного лірика. Життєвий шлях поета складався нелегко, багато років йому довелося провести у вигнанні, сумуючи за рідним краєм, за Україною. У 1907 році в Петербурзі Олесь видає свою першу збірку віршів «З журбою радість обнялись», в якій виявив себе глибоким ліриком.

Читать далее…

«Марія» У. Самчука один з ранніх творів поета. Поєднанням реальних картин революційної доби з біблійними символами сприяє визначенню ідеї твору: П. Тичина намагається видобути світло вбитої любові, гуманності, співчуття до людських страждань. Як стверджує Р. Мовчан, до розгляду матері у новелі «Мати» Г. Косинки слід підходити двояко. З одного боку, автор змальовує образ реальної матері (щоправда вона існує лише в спогадах та переживаннях Андрія, хоча її великі очі запам’ятовуються читачеві), і як наскрізний образ материнства. Андрій - один з синів - має намір привезти лікаря для тяжко хворої матері. Він у постійній тривозі, в уяві бачить лікарню і вірить, що лікар погодиться їхати. Те, що діється довкола, (йде війна; на одному просторі зіткнулися поляки, гайдамаки, більшовики) не дуже хвилює його, бо у нього зовсім інша мета: зробити все для того, щоб допомогти матері. Андрій - типовий представник тогочасного селянства, тієї її частини, яка не перейнялася більшовицькою ідеєю, не сприйняла її мораль. Громадянського подвигу він не здійснює, але прагне захистити материнство як символ вічності життя”.
Читать далее…

Микола Хвильовий… Ось що писав про свого друга Володимир Коряк: Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, ирптує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, к норовливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом - ніжний І сором’язливий, химерник і характерник, залюбленийуслово, мрійник». Так уже склалося, що в центрі шаленої боротьби літературних угрупувань і ного часу, у самому вирі різних думок, поглядів, опинився Микола Хвильовий, нкий своїми памфлетами не так угамовував пристрасті, як розпалював їх.

Читать далее…