Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої за свою. У колискових піснях звертання до своєї крихітки ненька передає всю любов свого щирого серця. Бути щасливими, щоб не знали бідності, нужденного життя - ось чого побажала своїм близнятам вбога жінка. А трохи пізніше додала, шоб дбали не тільки про себе, а й про всіх знедолених. Одному з синів за бажанням матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому - майбутніх. Щедрими подарунками наділила Доля близнят. Тому, хто мав розуміти людські пристрасті, - три яблучка: одне спіле, друге золоте, третє - таке, як в раю росло. Його братові Доля подарувала маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом. Брати підростали, подарунки для них були найдорожчим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один збудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися та веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку палату, порозкидали чарівні яблука. Помер з горя їх володар.
Читать далее…

Б. Лепкой Народився на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Був членом гуртка літераторів «Молода муза». Під час Першої світової війни співпрацював із Союзом визволення України, допомагав Українським січовим стрільцям. З 20-х років мешкав у Кракові. Письменник, учений літературознавець, видавець. Спадщина Б. Лепкого велика і різножанрова: поетичні збірки («Стрічки», «Листки падуть», «Осінь», «На чужині», «Доля», «Під тихий вечір» та ін.), проза (збірки оповідань «З села», «Щаслива година», «У глухім куті», новели, історичні повісті «Крутіж», «Вадим», «Сотниківна», «Орли», трилогія «Мазепа», мемуари «Бережани»), переклади зарубіжної класики (твори Гейне, Шеллі, Конопницької, Лєрмонтова, Короленка). Як видавець та літературознавець багато зробив для популяризації української культури в Німеччині та Польщі. Автор відомої пісні «Чуєш, брате мій» («Журавлі»), музику до якої написав його брат Левко.
Читать далее…

Л. Костенко народилася в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Коли їй виповнилося шість років, батьки переїхали до Києва. Навчалася у педагогічному інституті, потім - у Московському літературному інституті ім. М. Горького. Працювала сценаристом на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Поетесу називають «королевою української поезії XX століття». Уже перша збірка «Проміння землі» (1957) засвідчила про неабиякий талант письменниці. У доробку поетеси поетичні збірки «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нев’янучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), драматичні поеми «Сніг у Флоренції», «Дума про трьох братів неазов-ських», поема-балада «Скіфська одіссея», роман у віршах «Берестечко».
Читать далее…

Справжнє прізвище - Стрілець. Народився в с. Щербанівка Обухів-ського району Київської області в родині бідних селян. З 14 років переїхав жити до Києва. Рано почав працювати: чистильником взуття, канцеляристом. Закінчив вечірні гімназійні курси. Брав участь у громадянській війні. Протягом 1919-1922 рр. навчався в Київському інституті народної освіти. Був членом літературного угруповання «Ланка»-МАРС. Був репресований і розстріляний. Прозаїк. Автор новел та оповідань, написаних в імпресіоністичній манері (увійшли у збірку «На золотих богів»). Тема багатьох творів - показ ситуації, що склалася в Україні після перемоги більшовиків, драми людей, які повірили новій владі, а потім розчарувалися в ній. Ім’я  Григорія   Косинки  належить до імен   митців   так   званого   «розстріляного відродження»,  чий талант розквітнув у 20-х роках XX століття, але йому не довелося розвиватися, оскільки він був придушений радянською тоталітарною системою.
Читать далее…

Домовик, відьми, русалка, чорти, водяні з’являються в нашій уяві, виходячи з народних міфів, легенд і казок. Реальні вони істоти чи вигадані? Я нічого не можу стверджувати, бо ніколи ще не зустрічався з ними. А ось прабабуся, згадуючи про давнє минуле, не раз доводила, що були на селі відьми, які зі звичайних жінок перетворювалися на кішок, навідувалися до корів, і вранці не було молока - все здоювали. Я пам’ятаю розповіді про клубок, що раптово з’явився посеред дороги, коли дівчата йшли з вечорниць. Дивно і трішки страшнувато про це слухати. Але як цікаво! Чув я також, що за гріхи померлі, їх душі залишаються серед людей, в нашому світі. їх називають привидами - побачити їх майже неможливо!
Читать далее…

Народився в с. Ладані Прилуцького повіту на Полтавщині. Навчався в Полтавській духовній семінарії, згодом- у Харківському ветеринарному інституті. Деякий час працював ветеринарним лікарем. У1917році був заарештований царським урядом. Невдовзі почав займатися журналістською діяльністю, був редактором журналу «Книгар» (Київ). У 1919 році емігрував до Чехо-Словаччини. Працював викладачем Української сільськогосподарської академії. За кордоном почав займатися літературною діяльністю. Найвідоміші з літературних творів: роман «Чмелик», збірка казок «Нечиста сила», п’єса-казка «Русалка-жаба».
Читать далее…

Повість Ольги Кобилянської «Земля» (1902) справляє сильне враження на сучасного читача. Незважаючи на те, що для нас проблеми українського села кінця XIX ст. втрачають свою актуальність, психологізм повісті та зображені події змушують замислитися над вічними питаннями життя та смерті, злочину й покарання, любові та ненависті. Марійка та Івоніка Федорчуки все своє життя присвятили землі. Доклавши всіх можливих зусиль, вони стали заможними господарями та виховали двох синів - Михайла й Саву. Склалося так, що єдиною надією старих був працьовитий Михайло, адже Сава не любив нікого й нічого, крім злодійки Рахіри, яка мала значний вплив на хлопця. Сава заздрив Михайлові, до якого люди ставилися приязно.
Читать далее…