Аналіз вірша Ахматовій «Заплакана осінь, як удова»

Майже всі поети у своїй творчості широко використовують пейзаж, описи природи. У Ганни Ахматової пейзаж сполучається із щиросердечним переживанням, а щиросердечне переживання стає частиною сільського життя. Скупо відібрані деталі сільського пейзажу непомітно й ненав'язливо приєднуються до характеристики внутрішнього стану людини. "Заплакана осінь, як удова в одягах чорних, всі серця туманить..." Однак цей стан не результат прийме сільського побуту, воно не підсумок розказаного. Туга з'являється тут настільки ж речовою, реальною подробицею навколишнього світу: "И буде так, поки найтихіший сніг не зглянеться над скорботною й втомленою...

" Сполучення конкретних пейзажних замальовок і абстрактного поняття "туга", що виражає щиросердечне томління, перекладає всю картину в психологічний план. І тоді для розкриття внутрішнього миру людини стають необхідними інші слова: "Є в близькості людей заповітна риса, її не перейти закоханості й пристрасті..." Манера таких віршів зближає Ахматову із Чеховим: "Пейзажем Чехов пише життя свого героя, хмарами розповідає його минуле, дощем зображує його сльози, квартирою доводить, що безсмертя душі не існує". Тривога й туга з життя проникали в літературу, переходили від одного поета до іншого, ставали історичним знаком епохи. Вікова, безбережна, могутня туга Блоку й туга Ахматовій, незважаючи на розходження їхніх поетичних систем, передавали одне світовідчування, сходили до одного джерела - російської дійсності, свідчили про неблагополуччя миру. Соціальні протиріччя епохи по-різному проявлялися в тонких психологічних пейзажах і любовній ліриці:

  • Є в близькості людей заповітна риса,
  • Її не перейти закоханості й пристрасті,
  • Нехай у моторошній тиші зливаються вуста,
  • И серце рветься від любові на частини
  • И дружба тут неспроможна, і року
  • Високого й вогненного щастя,
  • Коли душа вільна й далека
  • Повільній знемозі сладострастья.

Коли Ахматова вперше зустрілася з російською природою, у віршах її почали проростати зерна історизму, тут вона усвідомила себе національним поетом:

  • Спокійній і впевненій любові
  • Не перемогти мені до цієї сторони:
  • Адже крапелька новоміської крові
  • У мені - як крижинка в пінистому провині

У краї, що ніколи входив до складу древнього Новгородського князівства, з'являються в Ахматової вперше настільки важливі й значимі для кожної людини слова: батьківщина, моя країна, наша країна, народжується почуття причетності до життя народу. Тому серед молодецького хору псевдопатриотических віршів, що супроводжували початок першої світової війни, голос Ахматової звучав трагічно самотньо:

  • Прагнучі до неї божевільні, а її
  • ЩоДосягли - уражені тоскою...
  • Тепер ти зрозумів, отчого моє
  • Не б'ється серце під твоєї рукою?..

Автор поки ще сторонній спостерігач, хоча голос уже йде із серця, серця живого й трепетного.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный ассистент