Для дітей молодшого шкільного віку Муса Джаліль написав поему «Джим». Це оповідання про німецьку дівчинку Лотте, що народилася для того, щоб, як і всі діти, «жити привільно, з веселощами й щастям дружити». Але її дитинство пройшло в підвалі, сиром, темному, де не було ще жодного разу сонця. На день народження один із друзів батька подарував їй «смішного гумового негреняти».
- — Я дам тобі ім'я гарне — Джим.
- Ми будемо дружити з тобою, Мила крихта,- радується Лотта.
- Щастя дівчинки було недовгим: у підвал увірвалися штурмовики, почався обшук:
- — Глянь-Ка! —
- Щосили закричав штурмовик,- От і один з жахливих доказів!
- Глянь-Ка: Противне це дівчисько До серця пригорнуло -
- Кого? - Негреняти!
- Не дозволяється дітям арійця
- Із черною лялькою грати й возитися!
- Батька дівчинки забрали, Лотта, «бути може, зачахне в жахливому підвалі».
- Наприкінці поеми звучить віра поета в торжество справедливості:
- У Лотти батько
- Духом твердий і відважний,
- И нехай він тепер за ґрати посаджений,
- Тюремників у трепет приводить своїх:
- За ним - вони знають - мільйони інших,
- Таких же відважних, таких же простих,-
- Тюремників незабаром проженуть своїх
- (Пер. С. Липкина.)
Вірші Муси Джаліля переведені більш ніж на п'ятдесят мов миру.
Його читають у Чехословаччині, Угорщині, ГДР, Англії, Канаді, Франції. Ім'я поета всюди стало символом мужності й вірності Батьківщині, символом гуманізму, стійкості людського духу. Російська дитяча література у Великій Вітчизняній війні пояснювала читачеві, в ім'я чого ведеться боротьба з фашизмом, вселяла віру в майбутнє, прищеплювала дітям любов до великої Батьківщини, до її людей, що отстояли волю й незалежність Вітчизни.